вимкніть звукувімкніть звук
Міждисциплінарний центр Dream Projects презентує міжнародний проект зі збереження приватної пам’яті в цифровій культурі – SOUND iD.
У його основі – творчий доробок етнографа та фольклориста Володимира Пержила – аудіо- та відеозаписи, яких раніше ніхто не чув і не бачив!
Дослідник присвятив життя пошуку, вивченню та збереженню фольклорних традицій й етнокультурної спадщини України.
Володимир Пержило
10 фактів
Відгуки та СМІ
про архів та мистецьку резиденцію
Здійснивши численні польові експедиції, він створив архів з винятковими зразками усної історії – аудіо та відеозаписами зустрічей з представниками української діаспори, розділених кордонами та розсіяних світом.
Доповненням до цих записів є фотографії, авторські видання, публікації та приватні листи В. Пержила.
У рамках проекту проводять міжнародну мистецьку резиденцію та створюють відкритий онлайн-медіа-архів , покликані об’єднати зусилля медіамитців і дослідників різних гуманітарних дисциплін, аби віднайти нові способи презентації етнографічного спадку Володимира Пержила засобами сучасних технологій і мистецтва.
Завдяки зібраним свідченням і документам, через збереження приватної пам’яті й елементів нематеріальної культури, SOUND iD дає змогу доповнити спільну історичну рефлексію та запропонувати багатошаровий погляд на досвід вимушеного переселення та травматичні події ХХ століття, культуру критичного осмислення історії та національну ідентичність.
культурно-мистецький проект «Рись»
Дуже цікаві та рідкісні записи. Особливо цінна – скрипкова музика, адже збереглося небагато якісних прикладів інструментальних творів, а записи 1970-х років – на вагу золота. Це стосується всієї території України, і навіть Львівська область не є винятком. На деяких записах можна почути не лише гру музикантів, але й звуки ніг танцюючих. Вражає і водночас дивує, як Володимиру Пержило вдавалось в часи дефіциту магнітної плівки робити тривалі записи розмов і навіть записувати пісні в потязі – і все це 1970-ті роки, коли інші фольклористи і збирачі записували на плівку лише виняткові речі, а коментарі та розмови фіксували на папері. Є також цікаві фрагменти, з яких вдається зазирнути за лаштунки і відчути роботу фольклориста в полі: записи, де він перевіряє роботу диктофону чи рівень запису, дає вказівки як правильно його тримати тощо. Ну і, звісно, все що поза музичним матеріалом — дуже цікаво і так само рідкісне, адже таких записів лишилось вкрай мало.
мистецтвознавиця, перекладач
Від знайомства із архівом – чудесні і дуже тонкі враження. Спочатку не зовсім розумієш із чим стикаєшся: що це за записи, навіщо вони зроблені, що можуть означати для мене особисто? А потім розумієш, що це – частина генетичної пам’яті. Кілька таких несподіваних архівів у культурі вже є. Один із них – художньо-документальні твори письменниці Світлани Алексієвич, які побудовані на реальних приватних історіях. Другий – це фотографічний доробок живописця Михайла Вайнштейна, зроблений в Україні у 1960–1970-х роках. Родичі митця не надавали серйозного значення цій спадщині та цілу валізу із плівками віддали на оприлюднення тільки після 2010 року. Дослідникам в них відкрилася «атлантида» – всі вже й забули, як виглядала Україна в ті часи, що зафіксовані на фото. В цьому особливий шарм таких проектів – вони раптом відкривають нам дистанцію у часі. Архів Пержила бере початок у 70-тих. 50 років – це велика дистанція, адже зараз і бабці вже так не співають. З іншого боку, такі архіви активізують у нас оце відчуття – а де ж записи наших бабусь, дідусів? Їх голоси ніхто не зберіг? Їх голоси випадають із родової, сімейної пам’яті? Виявляється, у деяких випадках не випадають, хтось тихо працював над цим десятиліттями, збирав оці голоси та складав їх, відправляючи у космос майбутнього. Володимир Пержило – людина, яка дуже тонко відчувала те, що зникає. Він зафіксував оце зникоме, і воно виявилося несподівано актуальним. Зокрема, і для митців.
координатор Міського медіаархіву (Центр міської історії у Львові)
Резиденція SOUND iD – це приклад того, коли робота над оцифруванням, упорядкуванням та створенням онлайн-архіву не є самоціллю, а продуманим процесом, який передбачає використання та включення матеріалів в обіг. Роботи митців, які були створені під час резиденції, здивували своєю оригінальністю та різноманітністю форм: від візуальних трактувань до перфомансів. Вони не обмежені звуком, а ні не піддаються характерним шаблонам, яких можна очікувати від інтерпретації фольклорного та етнографічного матеріалу. Не менш важливим те, що завдяки проекту, доброму кураторстві та організації автори об’єднали та промовляють, як до місцевої спільноти у Бібрці, так і до глобальної аудиторії. Важливо, щоб архів Володимира Пержила отримував належну підтримку та увагу в майбутньому.
Сайт створений в рамках програми ЄС, для підтримки розвитку культури.
Інформаційна платформа про сучасне мистецтво
Інформаційно-аналітичний ресурс
Як медіа-митці зберігають унікальний архів українського фольклору. Читати більше…
заступниця директора Музею Івана Гончара
Нематеріальна культурна спадщина є однією з найбільш крихких форм культури, оскільки часто вона зникає з її носіями. Тому пошук надійних шляхів її збереження є для нас важливим пріоритетом. У звуковому чемодані пана Пержила є записи, вік яких сягає 50-ти років, що вже є надзвичайно цінним культурно-історичним джерелом, вартим уваги зберігачів та науковців.
Крім того, для нас, як Національного центру народної культури, важливо бути платформою для партнерства та взаємодії задля збереження та актуалізації культурної спадщини. Ми зацікавлені у залученні до співпраці різних фахових груп. Для нас є надзвичайно цінним міждисциплінарне партнерство, як шлях до різнобічного погляду на традицію, осмислення та опрацювання культурних артефактів. Такі форми роботи відкривають для фахового середовища нові погляди на матеріал, нові можливості. З іншого боку, залучають нову аудиторію до роботи із фольклорно-етнографічними матеріалами.
Ми розуміємо, що нові медіа – це шлях, яким ми можемо передати перспективу збереження спадщини сучасним поколінням і навіть створити інші форми її життя. Нові медіа дають можливість ввести архіви в сучасні культурні контексти і таким чином сформувати до них інтерес молодого покоління.
Колекція Пержила – це не лише знахідка, а справжнє культурне відкриття. Сподіваюсь, що відкритість та час дасть їй належну оцінку. Такі колекції, яку зібрав Володимир Пержило, можуть суттєво доповнити карту фольклорних архівів, створених фаховими фольклористами та етномузикологами. До прикладу, з приватної колекції артефактів матеріальної культури, зібраних свого часу Іваном Гончаром, постав національний центр народної культури.
Ми знаємо, що таких «чемоданів» є ще багато і в Україні і за її межами. Проект SOUND iD має стати цінним досвідом збереження та роботи з культурною спадщиною. Головне зрозуміти, що час аналогових носіїв обмежений. Отже, варто вчасно та відповідально поставитись до будь-яких подібних знахідок «на горищах».
Разом з іншими архівами SOUND iD, Берви /bervy.org.ua/, Електронний архів українського фольклору /folklore-archive.org.ua/, polyphonyproject.com робить значний поступ на шляху актуалізації культурної цінностей, які чекають своїх зустрічей із науковцями, митцями та широкою аудиторією покоління XXI.
менеджерка культурних та мистецьких проектів
Результатом проекту SOUND iD є надзвичайно потужне художнє висловлювання, нанизане на індивідуальний досвід кожного з резидентів – як попередній життєвий, так й нинішній, здобутий в оточенні записів Володимира Пержила, величних Карпат та один одного. Це й жіночі історії, це й нереальні візуальні сюжети, це й магічний, глибокий до мурашок саунд. Захоплююся талантом і кількістю творчої енергії, яка є всередині кожного із запрошених митців. Пізнавати архів Володимира Пержила через призму їх досвіду – це дуже емоційний момент, момент множинності усіх наших відчуттів та рефлексій.
Після входу можна завантажити всі відео та аудіо. Якщо ви ще не зареєстровані, зареєструйтесь , будь-ласка.
чи